* * *

На горбочку дубки під дубками боровики

Де стоять соснички виросли лисички

На пенечку опеньки влаштували посиденьки

А ліворуч від сосни розрослися маслюки

На узліссі біля доріжки ростуть красуні-сироїжки

Ось така сім’я грибна в кошик проситься вона.

* * *

Заснули стави восени

Під срібним зимовим покровом

Будуть снитися сни до весни

Про чудесні весняні обнови

* * *

Вже осінь небеса вдихали,

Вже рідше сонечко блищало.

Усе коротшим день ставав.

Гаї замовкли у печалі,

Інеєм лани укриті спали,

І морозець стави скував.

* * *

Яка чудова в нас родина,

Я так її люблю…

Люблю як ненька любить сина.

Люблю як любить дощ рослина,

Люблю як любить сон людина,

Як пташка любить небо синє

Я так її люблю!

* * *

Яка чудова в нас країна,

Я так її люблю…

Люблю як ненька любить сина.

Як любить дощ в степу рослина,

Люблю як любить сон людина,

Як пташка любить небо синє

Я так її люблю!

* * *

Як зарадить цій біді?

Що ж робити дітворі?

Задаваку ми провчімо,

Ми гулять не будем з ним.

* * *

Україна моя Батьківщина

Стоїш ти в народах неначе калина

Тріпочуть тебе вітри та негоди

Діждись та «калино» ясної погоди.

Нехай звеселиться в тобі весь рід

Узявшись за руки з заходу на схід

Слався Вкраїно в віршах й піснях

В нинішній час та в майбутніх віках.

А ще я хочу побажати

Щоб діти батька не минали хати

Любили матінку свою,

Свій рідний край, земну сім’ю.

* * *

Лисиця вовка бідаря

В мороз до ставу посила

Щоб той хвостом своїм лахматим

Міг в ополонці риби нахапати.

Та ось у вовка трапилась біда

Сердешний втратив сірого хвоста

Із цього слід науку взяти

За себе власним розумом потрібно дбати.