Мета: Ознайомити дітей із історією виникнення паперу і книгодрукування, розвивати мислення, увагу, читацькі навички учнів, виховувати бережливе ставлення та повагу до книги.

Обладнання: Виставка книг: енциклопедії, словники, довідники, ілюстрації до казок, кросворд, прислів’я, загадки, казкові герої: Королева Книга, Книжковий лікар, Хлопчик, Книга, правила.

Хід уроку

І. Орг. момент.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

1.                Робота над кросвордом.

Учитель: Добрий день, діти! Щоб дізнатися, про що йтиметься на нашому уроці розгадайте кросворд.

         Загадки:

1.                Вчить читати й рахувати, і писати і співати,

Всіх дітей довкола, наша люба ….. (Школа)

2.                На базарі їх не купиш, на дорозі не знайдеш,

І не зважиш на терезах, і ціни не підбереш. (Знання)

3.                Чорне насіння по білому полю,

Той його сіє, хто це уміє. (Письмо)

4.                Заховалась під листом, зелена мишка із хвостом. (Огірок)

5.                А у мене є торбинка, зошитам і книжкам хатинка.

Я й пенал туди кладу, як до школи з ним піду. (Ранець)

-                    Яке слово виділене? (Книга)

-                    Так, мова піде про книгу.

2.                Вступна бесіда.

А я ке місце у житті людини займає книга?

Учень: В кожнім домі, в кожній хаті –

                  У містах і у селі, -

                   Хто навчився вже читати,

                   Має книжку на столі.

                   Дружба з книгою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

Учень: Все ми в книзі знайдемо,

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги малят!

Книгу зрозумілу,

Чесну, добру, сміливу

І дівчатка, й хлопчаки –

Хочуть всі читати!

Учень: Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті –

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброму навчать –

Працювати і учитись,

І Вітчизну шанувать! (С. Михалков)

Учитель: Люди здавна шанобливо ставились до книг. Народ склав багато прислів’їв про їх значення в житті людини. Ось що про книгу говорив український поет Дмитро Павличко: «У книги люди, наче бджоли в стільник, знесли чудовий, чародійний мед». А Олександр Пушкін сказав: «Читання – ось краще навчання».

Учитель: А найкращі книжки – це казки. І скільки б не читав, іще хочеться.  Казка потрібна кожній дитині, бо вона вчить чесноті, любові до людей, до тварин, до всього живого. А ви вже багато казок прочитали? І казкових героїв добре знаєте? Тоді відгадайте!

3.                Вікторина по казках.

-                    В діда з бабою хлопчина

Появився з деревини,

У печі Зміючку спік,

З гусеням додому втік. (Івасик-Телесик з одноіменної казки)

-                    Як зайшов він колосок,

Борошна змолов мішок –

Пиріжків напік і з’їв,

Ледарів не пригостив. (Півник із казки «Колосок»)

-                    Не зміг сидіти на вікні,

У лісі всім співав пісні,

Але коли зустрів Лисицю,

Та пісня мусила скінчитися. (Колобок із одноіменної казки)

-                    Народилося таке –

І незграбне, і бридке,

Одиноке і нещасне,

Стало Лебедем прекрасним. (Гидке каченя)

-                    Він моторчик свій заводить,

Крізь вікно у гості ходить,

Любить він торти й горішки,

З ним не сумно ані трішки. (Карлсон)

4.                Усне складання текстів-міркування: «Книга – мій найкращий друг».

Учень: Книга веде у цікавий чарівний світ казок, у безкраї простори космосу, розкриває таємниці моря, лісу, розповідає про життя наших однолітків. Тому треба дружити з книгою, бо вона розкриває усі скарби знань. Книга – найбільше чудо з усіх чудес, створених людством.

Учень: «Золото добувають із землі, а знання – із книжок». Так говорить

народна мудрість. Багато на світі є різних книжок. Але найбільше запам’яталася перша книжечка у кожного у житті. У книгах є багато цікавого і корисного. Вони всі вчать розуму, добру, розповідають про історію нашого народу. Великою повагою народу з давніх-давен користується книга.

Учень: Книгу я вважаю найбільшим другом, тому що вона вчить розуму,  вона підтримує у важкі хвилини. Ніколи не зрадить і не підведе. Розум  без книги,  що птах без крил.

5.                Розповідь про історію виникнення паперу і книгодрукування.

Учитель:  Давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх  виготовляти. «Сторінками» найдавнішим книгам слугували камені,  стіни печер, посуд, щити. Згодом люди додумалися писати  гострими паличками на глині, яку потім сушили. Та хіба багато  напишеш на таких «сторінках»? До того ж ці книги були важкі і  не зручні.  Із часом стали виготовляти зручні і легкі книжки з тонкої  козячої, або телячої шкіри. Першу таку книжку виготовили у  старовинному грецькому місті Пергама – через те папір із шкіри й  назвали пергаментом. Але такі книжки були дуже дорогі. На виготовлення однієї книги потрібні були шкури з цілої череди телят.

В Африці вздовж річок є густі зарослі болотяної рослини папірусу. Згодом додумалися так обробляти волокна рослин, що почали виготовляти з них папір. Відтоді з’явилися книжки з папірусу. Писати на його стеблах було зручно, але через декілька років такі «книги» ламалися і розсипалися. У ХІІІ столітті в Європі навчилися виготовляти папір. В  Україні першодрукарем був Іван Федоров. За своє життя він  надрукував лише декілька книжок (в тому числі і перший  слов’янський «Буквар»).

Тепер папір виготовляють із деревини, переробляють старий папір (макулатуру). Книги виготовляють у друкарнях. Після цього деякі з них надходять до магазинів, де ми їх купуємо. Багато книжок «їдуть» до бібліотек. Бібліотека – слово грецьке. У перекладі воно означає  книгосховище. Бібліотеки відомі з давнини. Першу бібліотеку у  нашій країні створив князь Ярослав Мудрий за часів Київської Русі.

6.                Виставка книг.

Учитель: Книг на світі дуже багато. Так і хочеться прочитати усі. Але це неможливо. Для читання необхідно обирати ті книжки, що для вас найцікавіші і найпотрібніші.

Учень: Як краплинок у Дніпрі,

Як зірок угорі,

Як листви на гіллі –

Стільки книг на землі!

Є великі й малі!

Є легкі і важкі.

На полицях, в столі –

Наші друзі книжки! (О. Пархоменко)

Учень: Коли умієш сам читать –

Не треба мамі докучать,

До бабусі теж не треба йти:

-                    Ну почитай, мовляв, хоч ти!

Сестру упрошувать не треба,

Щоб почитала щось для тебе.

Ані благати, ні чекать,

А просто взяти і почитать. (В. Берестов)

7.                Ігротека.

Гра «Склади приказку про книгу»

8.                Інсценізація.

Учень: Вчіться, діти! Мудра книжка

Скаже вам чогось багато

З того, що колись було

І посіяно, й пожато. (Я. Щоголів)

Королева Книга: Ну, ось ми й зустрілися, мої маленькі юні друзі! Рада вас вітати. Дуже хочеться познайомити вас поближче з моїми книгами. Бо куди б ви не пішли, скрізь з вами будуть вони. А їх у нас багато: тут і барон Мюнхаузен, і капітан Немо, і старий Хоттабич, і лікар Айболить.

(Чути стогін. Шкутильгаючи, входить книжка.)

Королева Книга: Що трапилося, книжечко? Хто тебе образив? Чому ти

стогнеш?

Книга: Ой, я втекла від хлопчика, який мене весь час бив, кидав зовсім не беріг.

(Вбігає хлопчик.)

Хлопчик:  А, осьде ти, книжко моя дорогоцінна! Я тебе шукаю скрізь, а ти тут. Я ж тобі нічого поганого не зробив, тільки вдарив тобою декілька разів свою сусідку по парті та вчора забув тебе надворі. А вночі пішов дощ. Ранком я пішов тебе шукати, і ось де ти.

Книжка: Королево Книга, я не хочу повертатися до цього хлопчика! Заберіть мене до себе у бібліотеку!

Королева Книга: Добре, ми тебе полікуємо у книжковій лікарні, а потім ти разом з усіма книжечками стоятимеш на чистій поличці, і читатимуть тебе хороші, добрі дітки, які не залишатимуть тебе під дощем.

Хлопчик: А я буду без книжки? Я ж її дуже люблю, дуже люблю!

Королева Книга: Ну, якщо любиш, то перш за все вилікуєш її.

(На сцену виходить Книжковий лікар із сумкою з червоним хрестом.)

Книжковий лікар:Є в новому домі

   Двері заповітні,

   Ще не всім відомі

   Та до них привітні.

   В книжковій лікарні,

   У новому будинку

   Я щодня працюю

   Не одну годинку.

   Хто навчитись хоче

   Книжки лікувати,

   Приходьте, будь ласка,

   Буду вас навчати.

Королева Книга: Забирай, лікарю, книжку у лікарню, а хлопчик нехай прочитає і запам'ятає правила поводження з книжкою

(Вручає красиво оформлені правила з сургучевою печаткою.)

Хлопчик читає:

1. Беріть книги чистими руками.

2. Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки.

3. Не кладіть в книжку олівців та інших предметів, від цього вона рветься.

4. Не загинайте сторінки, користуйтесь закладками.

5. Не читайте книги під час вживання їжі.

6. Щоб книга чи підручник довше служили вам, обгорніть їх.

(Залишає у класі на дошці.)

Королева Книга: Чи запам'ятали ці правила, діти? А ти, хлопчику?

Хлопчик: Я все зрозумів, обов'язково виправлюсь. Можна, я побіжу в книжкову лікарню, провідаю свою книжечку, а може і допоможу Книжковому лікарю? До побачення, діти!

Королева Книга: А якщо подивитися на ваші підручники та книжки, то одразу можна сказати, як ви навчаєтеся, виховані ви учні чи ні. Як про це довідатися? Тоді скажіть, чому так говорять: «Книга — твоє обличчя»?

Подивіться на свої підручники. Якщо на якомусь обірвалась обкладинка, то що ви зробите?

(Відповіді дітей.)

 — Так. Молодці!

ІІІ. Підсумок уроку.

Учитель: Бажаю вам прочитати найкращі книги, багато хорошого з них узяти для себе, порозумнішати і ніколи не розлучатися з книгою. Бо книга — це мудрість минулих поколінь. Книга — це друг і порадник. Вона зберігає у собі красу рідного слова, чарівність мови.