Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 29.03.2024, 10:04

Сайт вчителя початкових класів Югової Наталі Іванівни

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог документів

Головна » Статті » Методична робота » Доповіді

Доповідь на ШМК

Перехід загальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання, а початкової школи — на чотирирічний, починаючи з 6-літнього віку, а також реформування змісту шкільної освіти ставлять перед педагогічною наукою і практикою нові завдання щодо навчання і виховання молодших школярів, зокрема — перехід на особистісно орієнтовану систему навчання, одним із компонентів якої є індивідуалізація навчально-виховного процесу.

Цікаві поради з цієї проблеми ми знаходимо в досвіді роботи В.О.Сухомлинського. Щоб нормально навчати дітей, вважав він, треба добре вивчити кожну дитину, індивідуальні особливості її сприймання, мислення, розумової праці, добре знати сім'ю школяра. Ще за кілька тижнів до відкриття "Школи радості" В.О.Сухомлинський знайомився з кожною сім'єю, вивчав її склад, умови проживання і виховання дітей. Ось як він описує худенького, з синіми очима Толю: "Він стоїть поруч з матір'ю, тримає її за руку, дивиться чомусь у землю і лише зрідка підводить очі. Батько хлопчика геройською смертю загинув у Карпатах, матері прислали кілька орденів. Толя пишається татом, а про маму негарна слава ходить по селу: веде розгульне життя, зовсім занедбала дитину... Що робити, щоб серце 6-літньої людини не покалічило це велике горе? Що вдіяти, щоб мати опам'яталася, щоб в її серці пробудилося почуття турботи про сина?". Такі відомості він зібрав про кожну дитину шкільного віку. Ці поради В.О.Сухомлинського є особливо актуальні сьогодні, коли перед учителем початкових класів постає завдання визначення готовності дитини до навчання у школі.

Причиною появи невстигаючих учнів у початкових класах В.О.Сухомлинський вважав відсутність індивідуального підходу до них у сфері розумової праці. Учні неоднакові: один сприймає і запам'ятовує швидше, довго зберігає в пам'яті, інший матеріал сприймає дуже повільно, пам'ять зберігає знання недовго. "Уміння правильно визначити, на що здатний кожен учень у даний момент, як розвивати його розумові здібності в дальшому, — це надзвичайно важлива складова частина педагогічної мудрості". Майстерність навчання і виховання полягає в розкритті сил і можливостей кожної дитини, в умінні дати відчути їй радість успіху в розумовій праці. А це означає, — пише В.О. Сухомлинський, — що в навчанні має бути індивідуалізація — і в змісті розумової праці (в характері завдань), і в часі. Досвідчений педагог дає одному учневі дві, три, а то й чотири задачі на урок, іншому ж — тільки одну.

Василь Олександрович привертає увагу до того факту, що під час розв'язування задач клас ніби розділяється на кілька груп. Перша група — це найбільш підготовлені діти. Вони легко розв'язують задачі без будь-якої допомоги. Для учнів цієї групи вчитель добирає ще задачі, що виходять за межі програми, нерідко такі, щоб учень не міг розв'язати їх самостійно, а тільки при незначній допомозі, натяку вчителя.

Друга група учнів — це учні, які відмінно виконують завдання завдяки своїй працьовитості, посидючості, старанності і наполегливості.

До третьої групи належать учні, які справляються із задачами середньої складності без допомоги , проте складні задачі не завжди можуть розв'язати.

Четверта група — це учні, які повільно осмислюють і розв'язують задачу, і тому вони можуть у 2—3 рази менше зробити протягом уроку, ніж учні попередніх груп.

До п'ятої групи входять учні, які взагалі не можуть розв'язати задачі середньої складності. Вчителі для таких учнів добирають спеціальні задачі, розраховані хоча б на незначний успіх.

Такі групи учнів мають динамічний характер.

В.О.Сухомлинський у своїй педагогічній діяльності звертав особливу увагу на роботу зі слабовстигаючими учнями. "Щоразу, коли створювалися сприятливі умови для розв'язання задач, що є, так би мовити, вправами для мозку, я тримав поблизу себе дітей, які повільно мислять, погано запам'ятовують. Для розв'язання задач діти використовували малюнок або створювали схематичні моделі предметів, про які йшлося в умові задачі. Розв'язування задач перетворилося на своєрідне змагання в наполегливості, працьовитості. Дітям добирали різні за складністю задачі, щоб кожна дитина могла досягти успіхів у навчанні.

Причину труднощів дітей у розумовій праці він вбачав у тому, що дитина не навчилася думати, навколишній світ не став для неї джерелом думки. Школою для учнів Василя Олександровича була "школа під голубим небом", в якій діти, слухаючи природу, вчилися мислити, фантазувати, творити.

В.О.Сухомлинський вказував на необхідність на кожному етапі процесу засвоєння знань працювати із слабшими учнями. "Під час першого вивчення матеріалу надзвичайно важливо бачити самостійну роботу "важких" школярів — тих, хто повільно мислить, повільно міркує, тих, кому для осмислювання суті матеріалу необхідно порівняно більше і фактів, і часу (нерідко і факти для осмислення їм треба давати не ті, що основній масі школярів)". До кожного із слабших учнів треба підійти, кожному дати тільки для нього призначене завдання.

Під час першого вивчення матеріалу не можна допускати, щоб учень, якому важко дається навчання, тільки слухав відповіді учнів, списував з дошки, а потрібно заставити його працювати самостійно, досягати на кожному уроці хоча б незначного успіху.

В.О.Сухомлинський вважав, що необхідний етап спеціального осмислення нового матеріалу для слабо-встигаючих учнів, на якому зосередити увагу на тих точках навчального матеріалу, які є основою знань.

Особливу увагу звертав він і на індивідуалізацію домашніх завдань. "Якщо вчитель не дає окремим учням завдань індивідуального характеру, то це означає, що він не вивчає сил, можливостей, здібностей кожного школяра".

Окрему групу становлять діти з тимчасовою затримкою розвитку. Психологи рекомендують навчати їх у спеціальних школах. В.О.Сухомлинський вважав, що такі діти повинні навчатися і виховуватися у звичайній школі, тому що "повноцінне середовище, що постійно інтелектуально збагачується, — одна з найважливіших умов їх порятунку". Для таких дітей він добирав спеціальні задачі, розв'язання яких потребувало запам'ятовування яскравих образів, картин, обставин, обережно спрямовував думку дитини до настання того щасливого моменту, коли вона самостійно розв'яже задачу. Відчувши радість успіху, почуття впевненості у своїх силах, дитина прагне працювати самостійно, без допомоги товаришів.

Досвід роботи В.О.Сухомлинського з проблеми індивідуалізації навчально-виховної роботи в початкових класах особливо актуальний сьогодні, коли філософія освіти орієнтована на дитиноцентризм у навчанні і вихованні, на врахування індивідуальних особливостей кожної дитини, забезпечення розвитку кожної особистості в міру її можливостей і потреб.

Категорія: Доповіді | Додав: Сула (15.01.2014)
Переглядів: 967 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz