СІМ ІГОР

Мабуть, проблеми, що хвилюють нас нині, були актуальними і в XVII сторіччі. Дійсно, заучування, зазубрювання користі не приносить, а:

•        забирає багато часу;

•        виключає можливість правильно організовувати матеріал, що вивчається;

•        стає на перешкоді формуванню та висловлюванню власних думок.

«Школа ейдетики» пропонує ігри, що допоможуть будь-кому дуже легко навчитись чітко висловлюватися з будь-якого приводу.

Гра перша

Поєднання вербального апарату з роботою нашої уяви.

Умова: за 60 секунд назвати 60—100 будь-яких предметів. Але, якщо, називаючи предмети, ви блукатимете очима навкруг себе, то навряд чи назвете більше 30.

Чотири умови ефективного тренування:

•        Потрібно називати ті предмети, що з'являються у вашій уяві.

•        Деталізувати їх, ніби розглядаючи.

•        Не можна поспішати — це викликає емоційне напруження!

•        Старанність заборонена — вона теж напружує! Припустімо: дерево — коріння, стовбур, гілки, листя, кора,

бруньки, гніздо; птах — крила, лапи, голова, тіло, пір'я... тощо. Тренуватися потрібно тричі на день!

Тільки за вищезазначених умов через деякий час ви легко та чітко зможете передати будь-яку думку, переказати все, що уявляєте.

Майте на увазі: якщо сьогодні ви змогли назвати за хвилину лише 30 слів, то завтрашні 31 — уже перемога!

Гра друга

Ця вправа також узгоджує вашу фантазію та уяву з умінням чітко висловлювати, промовляти власні думки.

Потрібно навчитися не зупиняючись (можна повільно) говорити на будь-яку тему впродовж п'яти хвилин.

Для цього знадобиться вся ваша фантазія, яскрава уява та вигадка.

Наприклад: тема — «стілець».

Жив собі у класі дерев 'яний стілець. Набридло йому стояти на одному місці, і почав він потроху вчитися ходити. Складно йому було, бо на чотирьох ногах без звички не дуже й порухаєшся. Але за кілька ночей опанував він цю науку та почав мандрувати школою. Спочатку стілець забрів у фізичний кабінет. Чого тут тільки не було!..

Нехай вас не бентежить відсутність логіки у розвитку подій. Потрібно лише говорити без зупинки.

І знову попередження: не все виходить з першого разу.

Нехай ця вправа стане щоденною розвагою.

Гра третя

Метод парадоксальних перетворень

Може бути, що ваша фантазія недостатньо розвинута. Хоча ви і дивитеся мультфільми та кінофільми, читаєте книжки тощо, але ваша уява ще не завжди підказує якийсь фантастичний перебіг подій.

Почнемо з найпростішого.

Напишіть перелік будь-яких ЗО предметів.

До кожного зі слів потрібно вигадати, уявити та записати якість, якої не може бути. Тільки не можна вигадувати щось погане, сумне, руйнівне тощо. Вигадка має бути веселою, яскравою, неочікуваною, анекдотичною.

Наприклад:

Мурашка — ковзаняр.

Капелюх — хлібний.

Ляда — з жувальної гумки.

Футболіст — з аквалангом.

Парасолька — солодка.

Слова може диктувати вчитель або один із батьків, а діти по черзі швидко промовляють незвичайну асоціацію до образу слова. Дорослий має бути готовий миттєво виправити учня, але не пригнічувати його гідності.

Гра проходить динамічно та весело.

Обов'язково зверніть увагу на найбільш вдалі та смішні вигадки. Можна використовувати слова з першого уроку. Можна доповнювати цією грою будь-яку гру зі словами.

Гра четверта

Метод динамічної відповідності

Цей метод моделює (звичайно з перебільшенням) щоденну ситуацію, коли нам доводиться робити кілька справ одразу.

Припустімо, ви їдете на велосипеді. Скільки справ робиться одночасно?

1.      Тримаємо рівновагу.

2.      Крутимо педалі.

3.      Управляємо рулем.

4.      Оцінюємо дорогу.

5.      Уявляємо мету поїздки.

6.      Розмовляємо, якщо поруч їде співрозмовник.

Порахуйте, скільки справ одночасно робить водій автомобіля. Хто не знає: записуєш, записуєш, а потім сідаєш та вчиш, учиш...

Скільки часу витрачається марно! Чому?

А фахівець, що працює за комп'ютером десятьма пальцями? А бабуся, що в'яже вам шкарпетки? Таких прикладів тисячі. Що там Юлій Цезар!? Але, на жаль, є дві справи, що поєднуються дуже рідко — це конспектування уроку чи лекції та паралельне запам'ятовування, тобто уявлення записуваного.

Адже легко, не задумуючись, виконуємо одночасно величезну кількість справ на «12». А на уроці вони, як правило, чомусь не поєднуються. Чому?

Зверніть увагу. Усе, що ми робимо добре не супроводжується будь-яким напруженням.

А тепер візьміть у руку звичайну кулькову ручку. Спробуйте щось написати. Відчули, як напружилися пальці? У тому то й річ!!!

Спробуйте напружити руки за рулем велосипеда чи кермом автомобіля...

А в'язати шкарпетки напруженими руками, дивлячись на екран телевізора...

Ми пишемо, як правило, напружуючи руку. На жаль, інакше не буває, а значить — наша уява не спрацьовує.

Тому «Школа ейдетики» пропонує метод динамічної відповідності.

Звичайно, перший трикутник буде схожий на коло, а перше коло може мати форму, близьку до трикутника. Розслабте свої руки і спробуйте знову. Незабаром ви з подивом побачите, що робите це легко.

У кожну руку потрібно взяти по ручці, що легко пише, та одночасно зобразити правою рукою коло, а лівою — трикутник.

Уже після 4—5 тренувань ви легко записуватимете лекції, уявляючи, про що в них ідеться.

Зникне проблема вивчення того, що вже раз почули.

Гра п'ята

Фотографічна пам'ять

Кожен із нас знає, що така пам'ять є. Але її вияви здебільшого вважаються фантастичними, притаманними лише деяким представникам «таємних» професій. Таким професіоналам достатньо на щось поглянути один раз, щоб потім детально відтворити побачене. От такі вони — суперспеціалісти! Звичайній пересічній людині таке вміння недосяжне! А яка пам'ять спрацьовує, коли ми йдемо, наприклад, додому?

Щомиті ми, не помічаючи та не акцентуючи на цьому своєї уваги, порівнюємо образ «картинки» перед очима (його можна назвати фотографічним) із тим, що бачили вчора, позавчора... І якщо щось незвичайне з'явиться перед очима, не збіжиться з «еталонною фотографією», ви здивуєтеся і можете вирішити, що не туди зайшли.

А скільки учнів та студентів не користуються шпаргалками, бо уявно бачать, що вони там написали!

Отже, ми знайомі з фотографічністю, використовуємо її інтуїтивно. Залишилося тільки звернути на це увагу та потренуватися.

Тож візьміть сірники або горох та киньте на стіл не більше десяти (сірників чи горошин).

Після того, як вони впали, подивіться на них не більше однієї секунди і накрийте аркушем. Накрили?

А тепер уявіть, як вони впали, порахуйте їх та намалюйте, як вони лежать. Перевірте себе.

Таку вправу можна робити кілька разів на день, збільшуючи кількість сірників чи горошин.

Можна тренуватися біля вітрин магазинів: коли проходите повз вітрину, погляньте на неї, а потім уявіть, що та як там розташовано.

Гра шоста

Перед кожним має лежати стос листівок (календариків тощо), яких ще не бачили (15—25 штук).

Кожен, перекладаючи листівки, вигадує та уявляє зв'язок між ними та оживляє їх самостійно, мовчки.

Але для того, щоб гра проходила ритмічно, листівки діти перекладають за сигналом, який дає дорослий, плескаючи в долоні. Інтервал між плесканням має бути 8 секунд. Цього часу більш ніж достатньо для уявних перетворень. Потім діти обмінюються листівками та перевіряють партнера. Потрібно назвати всі листівки у тому порядку, що був під час гри. Перевіряючи, можна підказувати та коментувати.

Гра сьома

Готуємо стос листівок чи будь-яких зображень (15—25 штук). Граємось удвох.

Знімаємо першу листівку, пов'язуємо її сюжет з наступною, звичайно, оживляючи їх та обговорюючи найбільш вдалий варіант. Друга листівка кладеться на першу та знову пов'язується вже з третьою, третя — з четвертою, четверта — з п'ятою.

Після п'ятої листівки пригадуємо, що було зображено на першій, та відкладаємо її. Коли п'ята листівка поєднується з шостою — пригадується та відкладається друга. Шоста листівка поєднується з сьомою — пригадується та відкладається третя... Таким чином перекладається весь стосик зображень. Після цього, перевіряючи один одного, легко пригадуємо всі листівки в тій послідовності, у якій вони були на початку гри.

І знову, під час перевірки можна підказувати, якщо в цьому виникне потреба.

Учителю та батькам на замітку

Маю надію, що ви захопилися нашими іграми і вже відчули, як легко пригадується інформація.

У першу гру бажано фати тричі на день; у другу, третю, четверту — раз на день; у п'яту — кілька разів на день (досхочу); у шосту — щоденно.

І знову після шостої гри вмикаємо повільну лагідну музику. Діти влаштовуються у позі «візника». Вони розслаблені. За допомогою вчителя вони подумки мандрують літнім лісом та бачать на деревах розвішані листівки, якими гралися.

Майте на увазі, що в кожній з цих ігор діти не відгадують, не згадують, а уявляють інформацію, із якою граються.

Звісно, не все в них вийде відразу.

Не можна налаштовувати дітей на стовідсотковий результат. Вони повинні лише гратись, а успіх буде результатом цієї гри, і в кожного цей успіх матиме власні, притаманні тільки цій конкретній дитині параметри, і тільки ці індивідуальні результати мають стати початком подальшого розвитку вміння.

Такі ігри можна поділити, їх не обов'язково проводити за раз. Час гри скорочуватиметься, а дитяча уява та фантазія, розвиваючись, спрацьовуватиме миттєво, що обов'язково позначиться на навчальному процесі.

Адже робота пам'яті — це вміння уявляти те, що бачив, що відчував.

Корисні поради

•        Усе, що хочеш пам'ятати, — уявляй! (Не уявляю — не пам'ятаю!)

•        Май на увазі: усе, що ти побачив, відчув, почув ,— уже запам'яталося.

•        Легко пригадується тільки те, що уявив.

•        Не думай словами — думай образами (уявленнями).

•        Не картай себе за невдачі, а роби з них висновки.

•        Фантазуй!

•        Хвали себе навіть за незначні успіхи.

•        Не заучуй уроків, а уявляй що-небудь цікаве, що допоможе пригадати потрібну інформацію (наприклад, «мавпа Буф» — губні приголосні).

•        Не заучуй вірші куплетами, а тільки цілком.

•        Не бійся забути, якщо уявив.

•        Прокидайся із задоволенням, уявляючи майбутні успіхи.

•        Перед тим, як заснути, уявляй себе здоровим і щасливим.

•        Не повторюй того, що вивчаєш, понад 4—5 разів поспіль, краще зроби це через 1—3 години.

•        Завдяки «Школі ейдетики» навчись орієнтуватися в будь-якому потоці інформації.

Підступні поради

•        Напружуйся і запам'ятовуй!

•        Міркуй словами!

•        Зазубрюй!

•        Напружуйся під час пригадування!

•        Повторюй багато разів!

•        Учи вголос!

З досвіду «Школи ейдетики»

•        Не буває поганої пам'яті, є лише невміння її використовувати.

•        Якщо ви не намагаєтеся зняти шкарпетки не знімаючи черевиків, — з вашою пам'яттю все гаразд.

•        Пам'ять розуму не замінить...

•        Усі кажуть, що уроки треба вчити, але ніхто не пояснює, як це правильно робити.

•        Ставлення до себе подібне до розфарбовування — не розфарбовуй себе в чорні й тьмяні тони.

•        Не свари себе.

•        Ніхто не знає, що таке пам'ять, відомі лише сліди її вияву.

•        Невдача — привід для міркувань, а не діагноз.

Із книги скарг «Школи ейдетики»

... Моя донька перестала вчити уроки — приходить зі школи і все знає.

... Мій син перестав заучувати вірші: тричі прочитає і вже знає весь текст напам'ять.

... Занадто швидко читаю.

... Учитель скаржиться, що учень на уроці грає в шахи, не дивлячись на шахівницю, тому не може його покарати.

... Довелося двічі тестуватися на престижну роботу: першого разу ніхто не повірив, що людина може показати такі блискучі знання.

... Позбувся безсоння, тому що став менше читати ночами.

... Почав писати вірші та музику, тепер зовсім не маю вільного часу.

Принцип

«Школи ейдетики»:

ХОЧУ!

МОЖУ!

БУДУ!